Спрощена бюрократія

Бюрократичний процес зв'язаний великою кількістю норм і обмежень. З одного боку це необхідно - щоб зменшити фактор особистості на вирішення тієї чи іншої проблеми. З іншого боку, якщо внести абсолютно безглузду пропозицію, вона може застрягти в коліщатах бюрократичного механізму надовго, адже відповідь "що це за фігню ви нам прислали на підпис" якось не надто вписується в діловий стиль, хоч і може бути першою реакцією. Відхід від нормалізованих формулювань - непоганий метод.


Хазяйка

Нашу сусідку по "дачі" на нашому куті села називають Хазяйка. З великої літери. Не те, щоб її город давав визначні врожаї, але завжди був посаджений під лінійку і виполотий учорне. Не дивно - ще з дитинства пам'ятаю, як вона змушувала свою онуку вибирати трьохсантиметрові бур'янці і складати у літрову банку, щоб не прийнялися знову (справа, як на мене, не тільки знущальна, а і безглузда).

В своїй родині Хазяйка навела порядок: тримає і дочку, і онуку під строгим контролем. Дочці вже у віці близько 40 забороняла виходити заміж удруге. Бо чоловік не з Києва і не має тут квартири. Лаялася, що приймак їй не треба. Цинізм ситуації ще й у тому, що квартира, в якій Хазяйка живе взимку, належить дочці (лишилась у спадок від першого чоловіка), а у власності Хазяйки тільки хата у селі. Але сказати про це мамі (а ще краще - змусити її весь рік жити по прописці) дочка не сміє. Так і жили 7 років - на зиму, коли Хазяйка їхала зимувати терплячий приймак перебирався на зйомну квартиру.

Керувати вона намагається і сусідами. Навіть дала якусь пляшку пиякам, щоб вони вирубали нашу сливу - їй не подобалось як вона росте поблизу електричного стовпа, і коли щорічна інспекція сільради вирішила що її можна залишити, вирішила питання сама.

Треба сказати, що позиційна сусідська війна - справа складна. В першу чергу психологічно. Туди не хочеться лізти, "перегавкування" через паркан псують настрій тобі, але є нормальним станом для Хазяйки. А тому, навіть добившись на словах свого, ти в певному сенсі програєш: настрій зіпсовано, а сусідка... ну якби вона не лаялась з тобою, то знайшла б когось іншого.

Звичайно, коли тобі попсують розкішне дерево, яке ти довго ростив і яке вже давало врожай, ти починаєш думати, що непогано було б вночі і їй прорідити садок... але врешті-решт тиск освіти у нормах поваги до чужої власності робить своє, і це лишається мрією. З іншого боку, перенести свою ділянку і свою хату на інший кут села не вийде фізично. Отже, доводиться роками жити побіля не надто приємного ворога. До того ж сільські війни - вони такі... дипломатичні. Учора лайка стояла стовпом, а сьогодні ти віддаєш сусідці надлишок розсади, а вона може нарвати і віддати зайвих вишень....До цього звикаєш.

А цього року Хазяйку схопив інсульт. Вона відійшла від нього, але на городі з'явилась вже посеред літа у супроводі дочки на машині приймака. Восени жага помсти з нашого боку призвела до появи трьох відер зимових груш - до них Хазяйка в селі не досиділа, поїхала зимувати. Сваритись за бур'ян вона вже не зможе - та і росте він з її боку.

Але ця перемога не була солодкою. Просто Хазяйка втратила сили і ресурс, а її донька її не замінить.

Дивно, як менше накладається на більше, є його відзеркаленням. Анекдоти про те, що Путін помре у день великого українського свята кумедні. Але насправді, не думаю, що перемога над Росією буде святом. Росія завалиться не тільки від зброї ВСУ, але в першу чергу від того, що не може розібратися з власними справами. Можна отримати прізвисько Хазяйка, але що з того, якщо хазяйнування до цього не додається. Можна сваритись з усіма на куті за кожен чих у твою сторону, але не чекай щирої допомоги коли тобі треба. А коли Хазяйку схопить інсульт - лишаться її забиті нащадки, яких не вийде ненавидіти (хоча вони ніяк не зашкоджували її війнам і допомагали у інших справах), яких хочеться пожаліти.

Торгівля повітрям

на № П-19829/1 від 16.07.2017р.

Шановна Myuslia!
В КП «Плесо» розглянуто і проаналізовано Ваше звернення № П-19829/1 від 16.07.2017р., яке надійшло від КБУ «Контактний центр міста Києва», щодо законності встановлення альтанок з використанням мангалів на зеленій зоні між затоками р. Дніпро «Собаче Гирло» та «Наталка», у Оболонському районі міста Києва, КП «Плесо» в межах компетенції повідомляє наступне.
За наявною на підприємстві інформацією, територія зеленої зони між затоками р. Дніпро «Собаче Гирло» та «Наталка» в Оболонському районі міста Києва на балансі КП «Плесо» не обліковується і у господарському віданні не знаходиться.
Згідно вимог статті 7 Закону України «Про звернення громадян» перенаправляємо Ваше звернення до КП УЗН Оболонського району в місті Києві за належністю.
З повагою
В.О.Генерального директора О.М. Юсипенко
тел.: 541 18 11

Наша #КМДА два місяці вирішувала, чи знаходиться у її компетенції знести альтанки, яких наплодилося на берегу Дніпра і які якась наволоч наставила і здає за 500-800 гривень за день. Гарний бізнес.





Київенерго, або чи не пора виписати пістонів Ахметову.

Якщо ти хочеш мати законне будівництво, треба отримати будівельний паспорт у ДАБІ, для чого треба подати інформацію про всі комунікації, що будуть у будинку (це до речі окреме питання, бо в ЦНАПі, де кожна божа людина має подавати документи на його отримання, список необхідних документів невірний, тому за першим заходом ти просто через місяць отримуєш відмову).

Але тут починається другий етап, тому що прийшовши до Київенерго, та попросивши підвести тобі електрику, тобі кажуть, що для цього тобі конче необхідно будівельний паспорт, для якого, як ми пам'ятаємо, треба відомості про підключення. Хочу відмітити, що на відміну від ДАБІ та ЦНАПа Київенерго - повністю приватна компанія і при цьому монополіст, а за послугу підключення вимагає досить грубих грошей. Тобто користувач мусить заплатити за увесь той дріт і стовпи, що вони потратять на підключення та візьмуть їх собі на баланс. Користувач також має заплатити за послугу підключення, а до того ще й надати документи написані на шкірі з дупи дракона, А якщо комусь не подобається ця пиз чарівна контора то він не може взяти і піти до іншої, бо (трампампам) іншої нема.

Почему русские?

Вопрос, которым последних три года устойчиво троллят русских - это само слово "русский", которое с точки зрения грамматики является прилагательным, в то время как названия других национальностей или этносов - это существительные. Действительно, странно... Все знают, что граждане/жители Руси - это русичи или русины, а вот русские почему то русские. Поэтому каждый более-менее впечатлительный русский, который влезает в подобного рода дискуссии, буквально на говно исходит, доказывая, что это переходное от прилагательного существительное (хотя по какой логике ему переходить, предки ведь по идее не дураки начинать называться прилагательным?)

И тут же возникло много теорий на предмет того, почему так - в том числе с нашей стороны. Например, что это де "завоеванные русичами" потому, "русские, подчиненные русичам". Вроде бы и похоже - но почему тогда русскими назывались завоеванные только в одну сторону? Почему печенеги остались существительными до конца своих дней?

Ответ на этот вопрос можно получить, если обратить внимание на один из исконно росийских языков - эрзянский. По-эрзянски "народ", "нация" будет "ряське", "национальное чувство" - "ряськень". Эгоцентризм каждого народа - известная вещь, вот и получились все народы сами по себе а свой собственный народ как бы с большой буквы: ряське - руские. И вот уже пазл сходится: это не прилагательное, а вполне себе существительное, и к Руси оно не имеет никакого отношения. Междуязыковый омоним.


Вполне узнаваемы и другие слова из эрзя вала, вошедшие в современный российский язык:

наковальня - балда
материться - кроямс (кроет матом, да?)
отряд - ватага
поленница - костёр
постоянно - свал

Ну и забавное совпадение: орясина с эрзянского переводится как дубина, дылда. Похоже на ряське, как по-вашему?

Те, чого не сказав Ніцше

"Те що нас не вбиває, робить нас сильнішим" - це повна нісенітниця. Дечим вона нагадує зітхання про те, що "душевні муки сильніші за фізичний біль та нестатки" від людей, що ніколи не відчували ні нестатків, ні фізичного болю. При цьому я не заперечую існування психологічних проблем, депресії наприклад навіть змінюють фізичні показники організму. Але нікому не піде на користь хвороба та бідність - ні людині, ні суспільству.

Кульбаба, що виросла на клумбі має розкішне велетенське листя і масивний корінь. Така сама кульбаба у розщелині стіни має маленький корінчик, два-три листки і можливо одну квітку. Ми можемо захоплюватись її силою та спрагою до життя, але у першої кульбаби буде безліч насіння, друга загине за першої ж засухи. Пережиті негаразди свідчать про внутрішню силу, але не є її причиною.

Нормальна температура тіла кішки 38 градусів, в той час як для людини це звичні 36 і 6. Це приводить тіло кішки у стан постійної мобілізації: у неї дужчі м'язи, швидша реакція, прискорений метаболізм. Але у разі інфекції смертельна температура і для людини, і для кота - все ті ж 40 і 5. Витрачаючи більший ресурс в звичайному стані, кішка не збільшує своїх можливостей, вона зменшує простір для маневру.

Звісно, є така річ як тренування. Але правильне тренування - це робота в рамках можливостей, а не на знос. Постійні перенапруження шкодять організму, великий спорт веде до проблем зі здоров'ям на відміну від фізкультури.

Що це значить для людини? Йдучи на стресову ситуацію, треба розуміти навіщо ти це робиш. Якщо тобі пропонують спілкуватись з неприємними людьми, займатись неприємною тобі роботою - двічі подумай. Одна справа, якщо це приносить тобі якусь користь - наприклад, ти так заробляєш, або отримуєш корисні зв'язки, або ще щось. Інколи в нас просто немає виходу. Але якщо тебе вмовляють "бути вищою" за людину, яка тебе ображає, "перетерпіти, а далі буде легше", або "це зробить тебе сильнішою" у випадку коли тобі це вцілому не потрібне - воно того не варте. Сильнішою це тебе не зробить, навпаки, ти витратиш ресурс - нервовий та фізичний - який ще може знадобитись у майбутньому.

Що це значить для держави? Це значить, що нація сформувалась і вистояла не завдяки незгодам, а всупереч, в той час як для багатьох більш слабких етносів це закінчилось значно гірше. І закритись від негативних впливів - цілком нормально. Квоти на контент - нормально. Ми бережемо нашу внутрішню силу - хоча б і на суперечки між собою, їх так само вистачає.

Про монетизацію пільг/Про монетизацию льгот

Мабуть, цей пост на перший погляд буде виглядати трохи цинічно, бо написати щось супроти інтересу інвалідів (власне, осіб з особливими потребами, але в законодавстві діє термін інвалід) наразі - наразитися на шквал критики з усіх сторін. Сперечатися про те, що у нас не все зроблено для їх інклюзії безглуздо, у нас дійсно все не надто добре. Але є і інша сторона. Справа в тому, що сприяння інвалідам іде в двух напрямках: перший - інклюзивний: пандуси, позначки, дозволи, квоти, спеціальні пристосування, курси для перекваліфікації - все те, що робиться для того, щоб людина не почувалася виключеною з суспільства. Другий - пряма допомога: те, що дається виходячи з того, що інвалід - є людина обмежена. Це пенсія, безкоштовний проїзд, пільговий прохід до деяких закладів, адресна допомога. Виходячи з банальної логіки, ці два підходи суперечать одне одному. Тобто, ми або приймаємо те, що людина нездатна за себе подбати і з засад гуманізму суспільство приймає її утримання на себе (в тих межах, в яких може собі дозволити, звісно). Або, діючи для максимального включення таких людей в суспільство, ставитись до них як до утриманців є не тільки невиправдано, але навіть принизливо. Проблема в тому, що ідея приниження грошима від держави виглядає необтяжливою.

Нещодавно бачила дискусію про безкоштовний транспорт, де хтось з людей з інвалідністю казав, що буде протестувати проти монетизації пільг на проїзд, якщо вона буде менша за 300 гривень, бо він виїжджає за місяць більше. Ситуація цікава тим, що ця людина (та і більшість пенсіонерів за інвалідністю), що сперечаються про це в інтернеті тим чи іншим чином вже пристосовані до життя. Вони мають роботу чи їздять на навчання, мають хоббі (тому і витрачають на проїзд немало). Якщо я почну казати, що я, цілком здорова людина, витрачаю на проїзд менше за 300 гривень щомісяця, мене зашикають, що в мене і так надто просте життя. Але що буде, якщо суперечка буде йти між двома утриманцями держави? Конкретний приклад: мій батько - інвалід першої группи після черепно-мозкової травми, він не здатний сам себе обслуговувати. Він має деклароване право на безкоштовний проїзд в усіх видах транспорту, але не має можливості ним користуватись: ті три-чотири виїзди за рік, яких він конче потребує (виїзд на перевірку до лікарні, на реабілітацію, на дачу) - це тільки таксі (дуже незручно), або ще більш дорогий медичний транспорт (дві-три години оренди медичного транспорту зараз коштує більше тисячі гривень). Зараз ці гроші беруться з бюджету сім'ї, і добре, що вона у нього є. А якби не було? Якщо він буде отримувати навіть сто гривень щомісяця за компенсацію проїзду, за рік набереться сума хоча б на один виїзд.

Навіть якщо забути, що непрямі компенсації - це чудове поле для корупційних схем і припустити, що всі кошти, що виділяють на безкоштовний проїзд, на нього і витрачаються, то чи вважаєте ви таку схему справедливою? Таких, як мій батько - інвалідів чи пенсіонерів за віком - дуже багато. Насправді, їх, мабуть, чи не більшість - тих, що сидить вдома, не користуючись пільгами, бо не мають можливості ними користуватись. Зараз ті гроші, що виділяють в тому числі на них, "виїжджають" більш успішні, більш включені. А менш успішні навіть не мають змоги долучитись до суперечки.

_____________________________________________


Наверное, этот пост на первый взгляд будет выглядеть немного цинично, потому что написать что-то против интересов инвалидов (людей с особыми потребностями, но законодательство использует термин инвалид) в наше время - это попасть под шквал критики со всех сторон. Спорить о том, что у нас не все сделано для их инклюзии - глупо, у нас действительно все не слишком хорошо. Но есть и другая сторона. Дело в том, что помощь инвалидам идет в двух направлениях: первый - это инклюзивный: пандусы, знаки, разрешения, квоты, специальные приспособления, курсы для переквалификации - все то, что делается для того, чтобы человек не чувствовал себя исключенным из общества. Второй - прямая помощь: то, что дают исходя из того, что инвалид ограничен. Это пенсия, бесплатный проезд, льготный вход в некоторые учреждения, адресная помощь. Исходя из банальной логики эти два подхода противоречат один другому. То есть, мы или принимаем, что человек не способен о себе позаботиться и исходя из принципов гуманизма общество берет его содержание на себя ( в тех рамках, в которых может себе позволить, разумеется). Или, действуя для максимального включения таких людей в общество, относиться к ним как иждивенцам не только неоправданно, но и как то унизительно. Проблема в том, что идея унижения деньгами от государства выглядит необременительно.

Недавно видела дискуссию про бесплатный транспорт, где кто-то из людей с инвалидностью говорил, что будет протестовать против монетизации льгот на проезд, если она будет меньше 300 гривен, потому что он сам тратит за месяц больше. Ситуация интересна тем, что те инвалиды, кто спорят об этом в интернете, более или менее приспособлены к жизни. У них есть работа, или они ездят на учебу, у них есть хобби (поэтому и тратят на проезд больше). Если я скажу, что я, вполне здоровый человек, трачу на проезд меньше 300 гривен в месяц, меня зашикают, что мне и так хорошо живется. Но что будет, если спор будет идти между двумя иждивенцами государства? Конкретный пример: мой отец - инвалид 1 степени после черепно-мозговой травмы, он не способен сам себя обслуживать. У него есть декларированное право на бесплатный проезд в общественном транспорте, но не может ним воспользоваться. Те три-четыре выезда в году, которые ему крайне необходимы (в больницу, на реабилитацию, на дачу) - это только такси (очень неудобно), или еще более дорогой медицинский транспорт (два-три часа оренды обходятся более чем в 1000 гривен. Эти деньги берутся из бюджета семьи, и это хорошо, что она у него есть. А если бы не было? Если бы он получал хотя бы 100 гривен компенсации в месяц, за год можно было бы насобирать хотя бы на один из них.

Даже если забыть, что непрямые компенсации - отличное поле для коррупционных схем и предположить, что все деньги, которые выделяют на бесплатный проезд на него и тратятся, то считаете ли вы такую схему справедливой? Таких как мой отец - инвалидов и пенсионеров за возрастом - очень много. На самом деле, их, наверное, большинство - тех, что сидят дома, не используя льготы, потому что не имеют возможности их использовать. Сейчас эти деньги, что выделяют в том числе и на них, "выкатывают" более успешные, более включенные. А менее успешные даже не могут присоединиться к спору.

Можно ли избавиться от крыс? (обычных, серых)

Вот меня последних несколько лет мучит вопрос крыс. Их регулярно пытаются травить, от чего постоянно умирают домашние и уличные коты и кошки, и даже собаки. При этом давно доказано, что у крыс есть достаточно развитая общность, что новые запасы пищи пробует часть крысиного сообщества и поэтому в случае чего гибнет только эта часть, так что яды - это путь в никуда. И я постоянно думаю о фармацевтических контрацептивах - по сообщениям исследователей даже смывающиеся в унитаз остатки таблеток влияют на популяцию рыб в океане - а сколько там тех таблеток смывается? неужели нельзя попытаться кормить крыс пищей с противозачаточными средствами? они не приведут к мгновенной гибели, поэтому будут хорошо восприниматься всем сообществом крыс, а жизнь крысы даже в домашних условиях едва ли длится более 3х лет.

Я конечно не биолог... возможно, это слишком дорого (но есть же и богатые страны?), или нет разработанных средств, которые влияют именно на крыс (но можно же разработать?)... или есть какие-то другие соображения на этот счет - интересно, проводились ли вообще подобные рассчеты и исследования? я не натыкалась.

Для тих, хто прагне простих рішень

З дискусії про те, що треба усіх жителів окупованих територій позбавити громадянства.




Любителі простих та швидких рішень, ви прораховуєте їх наслідки? диктатура навіть хорошого диктатора, що всім буде "добро причинять налево направо, пользу наносить да ласкам подвергать"  є зло, бо слідом за хорошим диктатором рано чи пізно прийде поганий. і що він зробить з тими повноваженнями, які було дано "хорошому" - залежатиме вже не від тих, хто їх дав.

добрий цар, всемогутня влада - це у кацапів.